Танцювально-рухова терапія для літніх людей почала розвиватися в Америці на початку 1940-х років завдяки Меріан Чейз, матері танцювально-рухової терапії. Вона працювала з психіатричними та літніми пацієнтами в лікарні St. Elizabeth’s Hospital у Вашингтоні, де за основу своєї роботи взяла принцип, що психологічні проблеми утримуються всередині тіла. Вона вірила в танець як форму спілкування, що задовольняє базову людську потребу.
Подібно до драмотерапії, більшість занять танцювальною терапією проводяться в колі або починаються і закінчуються в колі, щоб кожен міг бачити інших у групі, а також ведучого. Крім того, коло зміцнює зв'язок і відчуття спільноти, покращує соціалізацію та підвищує самосвідомість, яка часто порушена у людей з деменцією. Часто за допомогою образів, фантазій і спогадів використовуються символи, які дозволяють людям опрацювати проблеми, які може бути важко висловити словами. Дослідження символів через рухи та звук створює безпечне середовище, де можна створити та зміцнити почуття довіри. Символізм може закласти основу для розвитку тем на основі подібних рухів у групі, тому ведучому важливо визначати ці спільні риси, оскільки саме тут група може знайти згуртованість, підтримку та відчуття приналежності.
Танцювально-рухова терапія також може проводитися індивідуально. Віддзеркалення або повторення рухів людини є важливим способом визначення стану клієнта та встановлення контакту з ним. Цей термін, який часто називають невербальною емпатією, відображає емпатичне віддзеркалення і використовується для опису того, як терапевт використовує тіло як інструмент для налаштування на клієнта. Замість того, щоб імітувати людину, важливо відчути те, що вона відчуває через своє тіло за допомогою жестів, міміки та постави. Це будує довіру в терапевтичних стосунках.
Танцювально-рухова терапія забезпечує психосоціальну та фізичну користь для людей з деменцією. Психосоціальний аспект стає рушійним фактором у танцювальній терапії під час роботи з таким складним захворюванням, як деменція. Люди з цим захворюванням часто стають ізольованими, і танцювальна терапія є одним із чудових способів сприяти соціальній взаємодії, фізичним вправам та емоційному здоров'ю.
Зміни особистості, труднощі у спілкуванні та іноді складна поведінка через розчарування від хвороби є одними з наслідків, які часто змушують людину з деменцією замикатися в собі, емоційно відсторонюватися і згодом ставати ізольованою. Найчастіше сім'ї, друзі і навіть професіонали важко справляються з цими змінами. Танцювально-рухова терапія може стати рішенням, оскільки вона здатна з'єднати людину зі світом навколо неї у спосіб, недоступний для традиційних видів терапії. Завдяки координації звуку, ритму і руху люди можуть об'єднуватися неймовірним чином.
Кілька психосоціальних переваг танцювально-рухової терапії:
– Альтернативні підходи до комунікації
– Стимулювання соціальної взаємодії та комунікації
– Підвищення самосвідомості (особистої та у стосунках з іншими)
- Забезпечує канали для спрямування збудження та/або агресії у здорове русло
- Покращує та/або допомагає керувати симптомами депресії та тривоги
- Підтримує та іноді покращує пам'ять і когнітивні функції
- Зміцнює неврологічні шляхи
- Надає можливості для безпечного вираження емоцій із дотриманням гідності
Обов'язково перегляньте наші списки СПЕЦІАЛІСТІВ, які можуть допомогти. Вони перераховані в розділі «Терапевтичні та художні фахівці» на вкладці Ресурси та фахівці Нью-Йорка на нашій головній сторінці або натисніть тут: https://lewybodyresourcecenter.org/ny-resources-professionals/therapeutic-artistic-practitioners/