Одна душа

Моя дружина пішла з життя минулого року через ускладнення, викликані деменцією з тільцями Леві (LBD). Звісно, я присвятив багато часу роздумам про наше спільне життя та її шлях, який ми розділили. Я вислухав багатьох опікунів, які ділилися своїми історіями та розповідали про труднощі під час догляду. Сподіваюся, що мої роздуми принесуть трохи розради та, можливо, певне усвідомлення на вашому власному шляху опікуна. Я не лікар і не маю спеціальної освіти; я просто колишній опікун, який, як і ви, турбувався про свою близьку людину.

Я прийшов до висновку, що є три основні типи опікунів для тих, хто доглядає за близькими з LBD. Перший тип — це люди, які або просто не створені для догляду (ми всі різні), або гніваються на ситуацію та/або на свою близьку людину за те, що вона «прирекла» їх на цю жахливу хворобу в найкращі роки життя. Справді, це сувора реальність. Будемо сподіватися, що цей гнів і образа минуть, але якщо ні, то заклад для догляду може бути найкращим рішенням для вас обох. Швидше за все, ви вже прийняли це рішення у своєму серці і знаєте, що воно на краще для вас і вашої близької людини. Це мужнє рішення.

Наступний тип — це хтось на кшталт мене. Після того як моя дружина померла, багато друзів та рідних казали мені, що завжди сприймали нас як «одну людину», а не як особистостей. Багато читаючи, я знаю і вірю, що ми були «однією душею», поєднаною разом. Якщо у вас були схожі стосунки, то, ймовірно, ви оболи мали дуже турботливе партнерство і пережили багато чудових моментів служіння людям, як і ми. Саме цей глибокий внесок змушував мене запитувати: «Чому це сталося з нами?». Але попри все, кожного ранку, прокидаючись, я обіцяв їй: «Я зроблю все, що в моїх силах» цього дня. Проте я постійно намагався знайти додаткову мотивацію піклуватися про дружину, крім моєї безмежної любові.

Третій тип опікунів — і саме до них я хочу звернутися — це ті, хто, можливо, бореться з процесом прийняття рішення. Повірте, це нелегкий шлях, і ніхто з нас не обирав його добровільно. Один із найважчих моментів був, коли вона перестала казати мені «Я тебе кохаю» — слова, які ми промовляли одне одному щовечора перед сном. Коли мій період догляду закінчився, я почав більше читати і розмірковувати, намагаючись зрозуміти, чому все це з нами сталося. Я вірю, що, можливо, знайшов ту саму додаткову мотивацію. Я вірю, що моя дружина готувалася до своєї наступної місії: піклуватися і вчити всіх загублених душ у всесвіті, як бути кращими. Це був її дар у цьому житті. І я вдячний, що був поруч, щоб допомогти їй зробити цей перехід. Чому саме LBD привела нас до цього — не мені судити.

Якщо мої слова хоч трохи резонують з вами і у вас видався особливо важкий день, подивіться в очі вашій близькій людині, ніжно посміхніться і знайте, що ця особлива людина була обрана для того, щоб продовжити свій дар, допомагаючи іншим, як вона робила завжди. А ви були поруч, щоб допомогти їм на цьому шляху.