ПІДТРИМКА ДОГЛЯДАЧІВ, автор: Susan Visconti, <br>директорка з питань роботи з громадою LBD-NY

Це така велика тема... часом буває важко визначити й усвідомити власні обмеження... ми всі хочемо гори звернути для своїх близьких і забезпечити їм найкращий догляд у світі... навіть якщо саме вам доведеться звернути ці гори, щоб це сталося!

Можливо, варто поставити собі кілька питань і дати на них реалістичні відповіді:
Яку частину свого часу, вільного від сімейних обов'язків, ви можете присвятити догляду?? Чи є у вас діти шкільного віку, підлітки, які потребують нагляду, чи дорослі самостійні діти, що навчаються в коледжі й живуть удома? А як щодо робочих зобов'язань? Повна чи часткова зайнятість? Дорога на роботу — і як далеко ви живете від родича, за яким доглядаєте?? Наскільки підтримує вас ваш чоловік/дружина у ваших обов'язках щодо догляду?? Чи є інші члени родини, які можуть підмінити вас, коли ви не можете, або які можуть взяти на себе конкретні обов'язки, щоб утворилася сімейна спільнота, яка розділяє догляд, де обов'язки можна було б майже взаємозамінно розподіляти в міру виникнення потреб??

Чи зможете ви відвідувати місцеві групи підтримки, щоб впоратися з вигоранням?? Чи будете ви продовжувати займатися спортом, відпочивати, плекати свої хобі, мати розваги та соціальне життя, паралельно виконуючи все, що потрібно для утримання власного дому та сім'ї, а також возити маму, тата чи чоловіка/дружину до лікаря, контролювати роботу доглядальників (HHA), бути присутніми під час візитів медсестри для огляду, купувати припаси/продукти, готувати домашні страви, до яких вони звикли?? Контролювати фінансові питання їхнього життя??

Існує ще так багато питань і обов'язків, у яких вам доведеться розібратися: як поєднати свій час, місце проживання, фінанси, а також емоційне та фізичне навантаження, щоб увесь цей досвід догляду став здійсненним!

Існує багато книг, статей в інтернеті, блогів і груп підтримки по всьому світу — але в кого є спокій чи час, щоб втиснути ще одне завдання!? З власного досвіду скажу, що лише після смерті мами, коли я доглядала за хворим татом і тіткою/хрещеною, я звернулася до коуча з догляду. Ми раз на місяць зідзвонювалися, щоб обговорити, що відбувається, як я справляюся і яку пораду коуч може мені дати... і це було через 12 років після того, як я почала життя основного опікуна для обох батьків і тітки! Хоча важливо постійно зберігати перспективу, це нелегко зробити...

Кожен повинен пам'ятати про власні потреби та впроваджувати у свої щоденні обов'язки відновлювальні акти доброти для власного благополуччя та комфорту, доглядаючи за іншими... це легше сказати, ніж зробити. Спробуйте залучити одного-двох близьких людей з вашого кола спілкування, щоб вони цікавилися, як ви справляєтеся, і зустрічайтеся з ними для відпочинку, спробуйте читати інтерактивний блог для нових ідей і підтримки під час стресу. Знайте, що ви робите все, що можете!