Як впоратися з галюцинаціями та маренням — частина II

У попередньому блозі про галюцинації та маячню ми розглядали простіші, нестрашні галюцинації та те, як не загострювати ситуацію. Але що робити, коли людина з LBD переживає галюцинацію, яка є надзвичайно лякаючою і за своєю суттю переростає в маячню, з якою треба впоратися та яку слід розвіяти, щоб людина залишалася спокійною та в безпеці.

Людина з галюцинаціями бачить (або чує, відчуває на смак чи дотик) те, чого насправді немає. Найчастіше це стосується зору, але можуть залучатися й інші відчуття. Маячня — це хибна думка про ситуацію, яка зберігається попри всі докази протилежного.

Галюцинації, що супроводжуються маячними ідеями, часто дуже лякають людину з LBD. На пізній стадії хвороби мій чоловік вірив, що його лікарняне ліжко — це човен, який от-от затопить водою. Кімната була темною, і він прокинувся у цьому жахливому стані. Випадково перше, що я зробила, — увімкнула всі світла в кімнаті, і він роззирнувся дещо збентежено. Спочатку він усе ще лякався, але поступово заспокоївся, коли я ходила навколо і вказувала: «Дивись, ось наш комод, і вікно на вулицю, і стілець» тощо. Він поволі усвідомив, що немає жодної води і що він у своїй спальні. Ця реакція суперечила всім попереднім порадам не виправляти людину щодо її галюцинацій. Але іноді ви просто інстинктивно намагаєтеся щось зробити. Якщо людина налякана до смерті, ви робите все можливе, щоб заспокоїти її та допомогти їй відчути себе в безпеці.

Деякі люди переживають параноїдальну маячню. Одного разу мій чоловік наполягав, щоб я показала йому мою картку соціального страхування, свідоцтво про народження тощо, аби довести, хто я, оскільки він був переконаний, що я краду в нього гроші. Я чомусь знала, що показ документів не допоможе, бо тоді він подумав би, що я їх підробила. Замість цього я просто сіла порушення нього і тихо почала гортати наш альбом весільних фотографій, спочатку вказуючи на інших людей на фото, а згодом — на нас двох. Я більше нічого не говорила про те, що мені потрібно доводити, хто я, а просто розповідала, ким є люди на знімках: племінниками та племінницями, нашими братами та сестрами тощо. Відволікання спрацювало.

Іншого разу він наполегливо казав, що збирається піти з нашого дому. Я помилково почала сперечатися з ним, кажучи, що на дворі темно, що йому небезпечно йти самостійно тощо, використовуючи логіку, щоб сперечатися та намагатися переконати його. Це все більше злило його, доки він не сказав: «Якщо ти й далі це говоритимеш, я вдаржу тебе в обличчя. Я не хочу, але зроблю це». Моя перша реакція — суперечки та спроби переконати його, що він не може піти, — ґрунтувалася на моєму страху та рівні стресу. Це додало негативної енергії до спілкування та загострило ситуацію. Раптом він не лише опинився в маячні, що він не вдома, а ми опинилися в боротьбі за контроль.

Тож я змінила тактику і стала дуже тихою. Я спокійно перестала дивитися в очі та подивилася вниз на свій мобільний телефон, начебто щось читаю. Тоді він із зусиллям звівся на ноги й рушив коридором до спальні, думаючи, що виходить із квартири. Він пробув там близько 5 хвилин. Коли він повернувся, весь інцидент вичерпався. Він бадьоро сказав «привіт», коли зайшов до кімнати. Звісно, я не мала гадки, чим усе це закінчиться, але ситуація точно почала вирішуватися, коли я вийшла з боротьби. Тож невеличка мантра «не додавай негативної енергії до ситуації» може бути корисною.

Також гарна ідея — мати у своєму «інструментарії» доглядача одну чи двох людей, яким ви довіряєте і які можуть допомогти. Знайома людина, яка розуміє ситуацію і може навідатися в гості, поки ви «біжите у справах», є надзвичайно корисною. Звісно, не кожен має щастя знайти когось, хто може кинути все і прийти на допомогу, але якщо такий є, відволікання іншою людиною часто буває достатнім, щоб розрядити ситуацію.

Нарешті, я не маю медичних доказів цього, але я помітила — як і інші доглядачі людей з LBD, — що маячня має певне часове обмеження і «згорає» приблизно за 30 хвилин. Я не знаю, чи це справді надійний факт, але якщо ви починаєте помічати подібну закономірність у свого близького, це може допомогти вам залишатися спокійними зі знанням «це також пройде».

Існують деякі ліки, які призначають для полегшення таких типів галюцинацій та маячні. Проте рішення спробувати психотропний препарат має ретельно зважити невролог пацієнта, який повністю поінформований про серйозність призначення цих ліків людині з LBD. (Щоб дізнатися більше про це, будь ласка, перегляньте наш пост у блозі за березень 2021 року «Як антипсихотики впливають на людей з деменцією з тільцями Леві».)

Підсумовуючи: найважливіше, що слід пам'ятати, допомагаючи вашому близькому пережити важку галюцинацію чи маячню, — це залишатися спокійним та говорити тихо й спокійно. Не додавайте непотрібної енергії до ситуації. Що більше ви сперечаєтеся, то більше загострюється ситуація. Стратегії, які можуть допомогти, — це відволікання уваги, короткочасний вихід до іншої кімнати або просто ігнорування змісту та зміна теми. Пам'ятайте, що ваша мета — допомогти вашому близькому почуватися в безпеці.

Ми вітаємо коментарі та запитання. Що допомогло вам? І пам'ятайте, наша гаряча лінія доступна щодня.